Поради психолога

ПОРАДИ БАТЬКАМ УПЕРТИХ ДІТЕЙ

  1. Визначайте у дітей почуття дорослості та зміцнюйте його щоденним підкріпленням «Який ти в мене дорослий».
  2. Подумайте і скажіть підлітку, за що він буде відповідати, куди ви не будете втручатись(що одягати, взувати, коли що їсти і т.д.).
  3. Не нав’язуйте готових рішень у життєвих ситуаціях, ви можете тільки порадити.Не ставтесь до дітей, як до своєї власності.
  4. Не займайтесь гіперопікою, вона призводить до невпевненості в собі, безвідповідальності, безпорадності.
  5. Якнайменше читайте моралі, встановлюйте заборони, давайте вказівки.
  6. Виявляйте спокій, терпіння, дорожіть довірливими стосунками з дітьми.
  7. Завжди в усіх ситуаціях розділяйте думку підлітка.
  8. Дійте так, щоб діти відчули, що їх розуміють, а не засуджують.
  9. Хоч би що відповів підліток – не суперечте йому, доки не переконаєтесь, що ви його правильно зрозуміли.
  10. Уважно придивляйтесь до дитини, аналізуйте, що саме викликає в неї активний опір.
  11. Дайте своїм дітям право на власні помилки, можливість прожити своє життя (не за вашим сценарієм).

Практичний психолог школи-інтернату Старець Т.В.

 

ПОРАДИ БАТЬКАМ У ВИПАДКАХ, КОЛИ ЇХНІ ДІТИ ВИЯВЛЯЮТЬ СУЇЦИДАЛЬНУ ПОВЕДІНКУ АБО ВІДЧАЙ

  1. Залишайтесь самим собою, щоб дитина сприймала вас як щиру, чесну людину, якій можна довіритись.
  2. Поводьтесь так, щоб дитина відчула себе на рівних з вами, це допоможе їй довіритись вам.
  3. Пам’ятайте, що дуже важливо те, як ви говорите. Чи є у вашому голосі щире переживання, турбота про дитину.
  4. Майте справу з дитиною, а не з проблемою, не поводьтесь, як учитель або експерт, щоб не відштовхнути дитину.
  5. Зосередьте свою увагу на почуттях дитини, дозвольте їй вилити душу.
  6. Коли виникає пауза в розмові з дитиною, використовуйте час мовчання для того,щоб краще подумати і вам і дитині.
  7. Не проводьте складних допитів, ставте прості щирі запитання(«Що сталося?», « Що з тобою?») Ці питання будуть для вашої дитини менш загрозливими.
  8. Спрямовуйте розмову в бік душевного болю, а не від нього.
  9. Намагайтесь побачити кризову ситуацію очима своєї дитини, ставайте на її бік, а не на бік інших людей.
  10. Надайте дитині можливість знайти свої власні відповіді, хоч ви і знаєте вихід з кризової ситуації.
  11. Ваша роль – бути поруч зі своєю дитиною, підтримати, вислухати, бо вона перебуває в стані горя, безвиході.
  12. Вам не потрібно приймати рішення або змінити негайно життя. Дитину слід тільки підтримати і вона сама знайде вихід із складного становища.
  13. І останнє, якщо ви не знаєте, що казати, то не кажіть нічого, але будьте поруч.

Практичний психолог школи-інтернату Старець Т.В.

 

Якщо дитина веде себе агресивно.

  1. Спокійно ставтесь у випадку незначної агресії.
  2. Повністю ігноруйте реакцію підлітка.
  3. Висловлюйте розуміння відчуттів дитини («Тобі, мабуть, прикро, неприємно»).
  4. Переключайте увагу, запропонуйте що – небудь зробити («Допоможи мені, будь ласка, щось зробити»).
  5. Позитивно позначте поведінку дитини («Ти злишся тому, що ти втомився») .
  6. Акцентувати увагу на вчинках, а не на особистості дитини.
  7. Встановити з дитиною зворотній зв’язок, використовуючи такі прийоми:
  • констатація факту («Ти поводиш себе агресивно «).
  • ———————— («Ти схвильований»).

Практичний психолог школи-інтернату Старець Т.В.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *